Наша команда із щитом повертається з гостьової гри у Волочиську. Здобута п’ята в сезоні перемога, перемога непроста, вольова і вкрай важлива. Адже вже за тиждень гра з прямим конкурентом за вихід до УПЛ – ФК “Волинь”. І готуватися до цієї гри набагато комфортніше в позитивному руслі і за нормальної, здорової атмосфери. Складним вийшов матч з “Агробізнесом”. Суперник підтвердив статус непоступливого колективу із західної частини країни. Командам звідси навіть при відсутності належного класу вдається за рахунок характеру і величезного бажання створити максимум незручностей суперникові. Той факт, що клуб поки не має в активі перемоги – це лише справа часу, справа наживна.

“Інгулець” на цей матч виходив у статусі фаворита пари, однак, на подив багатьох, з досить трансформованим стартовим складом у порівнянні з останньою грою. Так, Сергій Лавриненко в інтерв’ю часто каже, що в обоймі “Інгульця” зразка нинішнього сезону немає гравців основи і запасу. У всіх є шанс. Але після перемоги над харків’янами наш тренерський штаб вирішив внести кадрові корективи, хоча мудрість футбольна і свідчить, що переможний склад змінювати не варто. Але сьогодні вже ніхто не кине каміння в город наших наставників. З’явилися у старті Гончаренко, Солдат, Хучбаров, Козлов, Козак і Передистий обідні, як то кажуть, не зіпсували. А лідери сказали своє вагоме слово після перерви: Запорожець (ще у першому таймі), Клименко, Акименко, Мішуренко (по перерві) з’явилися з лави запасних. Хтозна, можливо, фактор свіжості в кінцівці дозволив дотиснути “Агробізнес” …

Характер звітної гри носив аритмічний характер. Темп гри диктували гості, “Агробізнес” був гостріше в контргрі. Але забили перший гол у сезоні перед рідними глядачами після стандарту саме господарі. Йшла 34-а хвилина, за мить до цього “Інгулець” вимушено провів заміну. Лівий вінгер Хучбаров, чия гра у відведені півгодини ігрового часу в цілому сподобалася (був активний на фланзі, міг навіть відкрити рахунок забитим м’ячам у “Інгульці”, але не зумів переграти на 24-й хвилині воротаря господарів, а на добиванні Козлов у боротьбі з захисниками не встиг як слід підлаштуватися під м’яч) попросив заміну. Двічі ескулапа “Інгульця” надавали допомогу Камілю, але в підсумку продовжити матч півзахисник не зміг, поступившись місцем на полі Запорожцю.

Ударний п’ятихвилинний відрізок в першому таймі був ознаменований двома забитими м’ячами. Господарі після стандарту вичавили для себе дивіденди – хльосткий постріл під перекладину c 11-ти метрів вдався Богдану Семенцю (1:0).

Проте за 300 секунд рівновагу було відновлено. Станіслав Передистий напередодні 29-го дня народження зробив собі і команді відмінний подарунок. Затяжна позиційна атака нашої команди завершилася передачею во фланг на Піднебенного, Вячеслав м’яким “парашутом” на два десятка метрів знайшов у штрафному форварда Козлова – той адресував м’яч під удар Передистому, і Станіслав зрячим ударом з 15-16 метрів пробив скоріше не на силу, а на влучність (1:1).

Кінцівка тайму першого, так само як початок другого нагадувала ярмарок невикористаних моментів гравцями групи атаки суперника – Андрієм Скакуном та Віталієм Грушею. “Агробізнес” кусав “нашу команду регулярно, але не досяг успіху в реалізації. Точніше дуже здорово в цьому матчі зіграв страж воріт” Інгульця” Геннадій Ганєв. Два 100% виходи один в один у господарів завершилися нічим завдяки не ефектній, проте ефективній грі воротаря гостей. Другий тайм нагадував по структурі кращі традиції Першої ліги. Вертикального футболу було в достатку, боротьби, єдиноборств теж вистачалоо. “Агробізнес” краще вибігав в контратаки, “Інгулець” високим пресингом змушував середню вісь господарів помилятися при виході із оборони до атаки. Пару разів не склалося у Акименко при спробі заробити 11-метровий удар (другий епізод на 68-й хвилині виглядав правдоподібніше, але арбітр був непохитний – все у рамках правил). Міг оформлювати дубль на 79-й хвилині Передистий: Запорожець як на блюдечку викотив поперечну передачу партнеру – розважливий постріл пройшов в лічених міліметрах над поперечиною.

На 89-й хвилині “Інгулець” здавалося міг дотиснути суперника і раніше вирвати бажані три очки. Але Мішуренкові не вдалося належним чином головою влучити по м’ячу після пасу Акименка. Героєм зустрічі судилося стати фланговому хаву Клименко.

Грати залишалося буквально десяток секунд. Наша команда наполегливо шукала свій шанс у чужих штрафних володіннях і таки знайшла. Наведемо покроково цей епізод від “а” до “я”. Воротар господарів Чорнобай вибиває м’яч від власних воріт, Гончаренко в центрі поля виграє верховий м’яч, транзитом через Передистого Клименко кидає в прорив Акименка. Бомбардир на ривку наздоганяє м’яч біля лицьової і пасом повертає “алаверди” партнерові. Так, втрутилася у фінальній фазі в епізод образлива зрізка Бойчука (по суті результативна помилка), з лінії воротарського Клименко шансів воротареві не залишив. Важко описати словами емоції після переможного гола. Навіть один з наших тренерів не втримався і побіг святкувати з командою успіх. Ну а господарі впали на поле як підкошені. До нічиєї їм не вистачило зовсім небагато. Але навіть без подібних прикрих поразок у футболі не буває перемог. Здається, що команда Андрія Донця ще свого останнього слова в Лізі не сказала. Впевнені, їх перемоги ще попереду.

ingulec.com